Він стоїть... Кам'яне мовчання Поглядає на нас з висоти...
Зникла в мами надія остання:
Не повернеться син із війни.
І тепер уже мама не випере
Для синка кам'яну сорочку,
Її вітер гарячий висушить,
І дощі у росі прополощуть.
Він зостався — гранітний велетень
Між будинків цементних і сірих.
Та для мами він — білий лебідь,
Що ніяк не повернеться з вирію.
Комментариев нет:
Отправить комментарий